Критерії визначення тривожності у дитини:

1. Постійне занепокоєння, тремор. 2. Погана концентрація уваги. 3. М'язова напруга. 4. Надмірна дратівливість та агресія. 5. Порушення апетиту та сну, нічні кошмари. 6. Нервові тики, посмикування. 7. Скутість та невластива скромність. 8. Наявність сильних страхів. 9. Невпевненість у собі, низька самооцінка.

Неочевидні ознаки дитячої тривожності:

1. Перебірливість у їжі. 2. Багато вимог та претензій в одязі. 3. Гостра реакція на різкий звук та шум. 4. Прихильність до розпорядку дня та ритуалів. 5. Нетерпимість до бруду на собі. 6. Проблема про те, щоб залишатися одному. 7. Складнощі із зав'язуванням відносин.

ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКА. ЯК ПОЛЕГШИТИ КРИЗУ

Для розуміння психології підлітка і кризових періодів в його розвитку, варто спочатку розібрати підлітковий вік на "молекули". Отже.

Межі віку - від 11-12 до 15-16 років.

Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.

Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов'язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і короткотривалими; з'являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі.

Криза підліткового віку. Найвідоміша і часто обговорювана підліткова криза. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуальний і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткової кризи стають протиріччя між виникли внутрішніми змінами і зовнішніми обставинами, що не міняються, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя ховаються в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в сфері потреб та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює; і в неприйнятті «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації.

В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін.), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПОДОЛАННЯ ПІДЛІТКОВОЇ КРИЗИ:

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці проте, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
• Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.
• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

9 ігор для стабілізації емоційного стану дитини або Як швидко заспокоїти дитину

Дітям набагато складніше справлятися з емоціями, що нахлинули, ніж дорослим. Саме тому вони стають вередливими і влаштовують істерики на рівному місці. Щоб цього уникнути, треба допомогти дитині позбавитися від надлишку емоцій.

Пропоную декілька цікавих ігор, які допоможуть їм заспокоїтися. Ось вони:

1. Ні звуку! Передавайте один одному дзвоник так, щоб він не задзвонив. Покажіть дитині, як це треба робити – дуже дбайливо і тихо. Якщо вона захоче, нехай задзвонить в дзвоник і уважно послухає, як той звучить.

Головна умова – не порушувати тишу.

2. Змотай клубочок. Запропонуйте дитині змотати в клубочок яскраву пряжу. Розмір клубка з кожним разом може ставати все більшим і більшим.

Не забудьте повідомити їй, що цей клубочок чарівний – забирає смуток, печаль, злість і образу, як тільки починаєш його змотувати, то відразу ж і заспокоюєшся.

3. Я – повітряна куля. Разом з дитиною надуйте декілька повітряних куль, потім з кожної повільно випустіть повітря. Уважно стежте за тим, як з кулі виходить потік повітря.

Потім попросіть дитину стати повітряною кулею: нехай вона набере через ніс в легені якомога більше повітря, а потім випустить його – повільно і плавно.

Нехай дитина розповість вам про ситуації, в яких вона почуває себе повітряною кулею, – коли її переповнюють емоції, коли просто розпирає від злості, образи або ненависті.

Запропонуйте їй в таких ситуаціях використати вправу “Я – повітряна куля”. Потім знову повторіть з нею цю дихальну практику.

4. Заспокой мишку. Дайте дитині в долоньки пухнасту, м’яку, тендітну іграшку у формі мишки (чи іншого звірятка). Потім повідомте їй: “Ось потрапила до тебе в руки маленька мишка, вона така ніжна і беззахисна. Вона так боїться шуліки! Потримай її, поговори з нею, заспокой її”.

Нехай дитина потримає в руках іграшку, погладить її, поговорить з нею, скаже їй добрі слова, заспокоїть. В процесі гри вона і сама заспокоїться.

5. Спокійна вода. Поставте музику, що розслабляє. Ляжте разом з дитиною на підлогу. Нехай займе зручну для себе позу. Поставте умову: якщо хтось рухнеться, йому перепаде… Далі придумайте самі.

Інший варіант: можете не ставити ніяких умов, а просто запросити дитину спокійно полежати і послухати музику.

6. Не дай листочку впасти. Ця проста, але дуже весела гра полягає в тому, щоб не дати клаптику паперу впасти на підлогу. При цьому не можна використовувати руки й інші предмети. Дозволяється тільки дути на невеликий клаптик так, щоб він постійно залишався у повітрі.

7. Як росте дерево. Поставте музику, що розслабляє, приглушіть світло в кімнаті або засуньте штори. Запропонуйте дитині повторювати за вами. Уявіть, що ви паросток, який пробивається крізь землю, щоб стати деревом.

Опустіться на коліна, голова теж опущена, далі почніть “розпускатися” – витягати руки і повільно підніматися услід за ними. Рухи довільні та повільні. У кінці у вас повинно вийти високе дерево. Для цього витягуйтеся вгору, станьте навшпиньки.

Виконуйте цю вправу перед сном, коли вкладаєте дітей спати.

8. Юний археолог. Опустіть кисть руки в таз з кінетичним або звичайним піском (можна взяти будь-яку крупу) і засипте її. Дитині треба обережно “відкопати” руку – тобто проводити археологічні розкопки.

При цьому не можна доторкатися до кисті руки. Як тільки дитина торкнеться вашої долоні, вона тут же міняється з вами місцями.

9. Лагідні дотики. Підберіть 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намисто, вату і т. д. Усе це викладіть на стіл. Запропонуйте дитині оголити руку по лікоть, а потім поясніть, що по руці ходитиме “звірятко” і торкатися лагідними лапками.

Потрібно із закритими очима вгадати, яке “звірятко” торкалось до руки, тобто відгадати предмет. Дотики мають бути погладжувальними, приємними.

Рекомендації батькам!

Як допомогти дитині сформувати позитивну самооцінку

Самооцінка - це те, наскільки діти оцінюють себе і наскільки важливими вони себе вважають. Формування позитивної самооцінки є важливим для всіх дітей.

Ви можете допомогти дітям сформувати позитивну самооцінку, похваливши їх за досягнення або допомогти їм розпізнати та використати свої можливості.

Ось конкретні способи, як можна допомогти вашій дитині це зробити.

1. Почніть діалог і будьте взірцем для наслідування.

Поговоріть зі своєю дитиною, не лише про речі, які вашій дитині здаються важкими, але й про речі, які вам здаються складними і над якими доведеться працювати. Важливо, як ви говорите про те, як ви оцінюєте власні сили, а також визнаєте свої слабкі сторони.

Наприклад, якщо у вас слабка робоча пам’ять, можна це згадати: «Я не можу згадати товари в списку продуктів». Але спробуйте поєднати це твердження з чимось, що підкреслює ваші навички вирішення проблем: «Наступного разу я скористаюся телефоном, щоб сфотографувати список, на випадок, якщо забуду взяти цей папірець у магазин».

2. Надайте чіткі, але не критичні відгуки.

Можливо, важко поговорити з дітьми про те, що їм потрібно, щоб вдосконалюватись. Але чітке звернення насправді може допомогти вашій дитині розвинути самооцінку. Головне - говорити про проблеми таким чином, щоб спонукати дітей до вдосконалення, не змушуючи їх почувати себе погано.

Замість критики спробуйте запропонувати дитині конкретну мету, над якою слід працювати. Наприклад, замість того, щоб сказати: "Чому ти завжди залишаєш свій одяг у такому безладі?" Ви можете сказати: «Твій одяг усюди. Ти можеш повернутися до своєї гри після того, як прибереш усе».

3. Допоможіть виховати мислення.

Допоможіть дитині переформулювати негативні думки та висловлювання.

Наприклад, ваша дитина може сказати: «Я не можу це прочитати. Це занадто важко ". Ви можете відповісти, сказавши: “Так, тобі важко читати і ти ще не можеш прочитати цю книгу. Давай складемо план, що потрібно зробити, щоб покращити ситуацію".

4. Навчіть, що помилки - це досвід.

Частиною мислення для зростання самооцінки є визнання того, що помилки - це можливості для навчання. Коли ваша дитина знає, що це нормально, якщо зазнати невдачі і є рішення для помилок, це може допомогти формувати самооцінку. Допоможіть своїй дитині не допустити помилку наступного разу.

5. Хваліть зусилля вашої дитини, а не лише кінцевий результат.

Важливо хвалити свою дитину. Але те, як ви хвалите свою дитину також має значення. Замість того, щоб просто концентруватися на кінцевому результаті, похваліть дитину за її старання. Визнаючи підхід дітей до вирішення проблем, ви допомагаєте їм зрозуміти, що вони здатні долати перешкоди. Конкретна, чесна похвала є ключем до формування позитивної самооцінки.

6. Заохочуйте дитину до позакласної роботи

Пошук позакласних занять, які подобаються дитині допоможе розкрити її сили, впевненість у собі. Якщо ваша дитина має приємний голос і любить співати, знайдіть хор, до якого можна приєднатися. Або якщо ваша дитина цікавиться спортом, поговоріть про те, щоб записатись до місцевої футбольної команди.

Пам'ятайте, що допомогти дитині сформувати позитивну самооцінку можливо.

Як вберегти психічне здоров’я дітей під час війни?

Проводьте алегорії з улюбленими казками. Коли збираєте дитину в укриття, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте улюблені казки вашої дитини та які там були випробовування.

Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.

Вигадуйте нових фантастичних персонажів. Звісно, під землею у підвалах та укриттях холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше» - персональний тотем-захисник, як Патронус у Гарі Поттера.

Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору.

Розказуйте про янголів, які захищають. Коли лунають вибухи та постріли, але ви в безпечному місці та захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.

Так ми допоможемо малечі відчути себе в безпеці.

Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі.

Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.

Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови.

Так ми допомагаємо стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.

Ворог вкрав наш мир та спокій, не дамо зруйнувати душі наших дітей війною.

Як допомогти пережити травматичний досвід старшим дітям

Найчастіше після пережитого травматичного досвіду, підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.

Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків спостерігається саморуйнівна або небезпечна поведінка.

Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне — залучити до діалогу.

Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі злість.

Допомагати фільтрувати

інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.

Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати —нормально, кричати —нормально, злитися — нормально.

Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.

Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію,

відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.

У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал.

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітейі однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина.Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.